Матеріали ЗМІ

04.12.2008 | Кандидат юридических наук, народный депутат Василий Грицак дал правовую оценку деятельности Секретариата СНБО

 

Порушення чинного законодавства при прийнятті Указу Президента України від 18.11.2008 р. та введенні в дію рішення РНБО.

Прийняття Указу Президента та положення рішення РНБО суперечать:

- Конституції України;

- Господарському кодексу України;

- ЗУ «Про підприємництво»;

- ЗУ «Про захист економічної конкуренції»;

- ЗУ «Про Національний банк України»;

- ЗУ «Про інформацію»;

- ЗУ «Про державну таємницю»;

- постанові КМУ від 23 квітня 2003 р. № 567 «Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів»;

- Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10 червня 1997 року № 503/97.

1. Указом та рішенням порушені загальні принципи господарювання, викладені у ст. 6 Господарського кодексу України, такі як:

- заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини;

- забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;

- свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

- вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

- обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві;

- захист національного товаровиробника.

2. Висновки РНБО щодо монополізації Консорціумом ринку виробництва ГЗЕ та документів суворої звітності для державних потреб порушують статтю 42 Конституції України, ЗУ «Про захист економічної конкуренції», яким встановлено, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності.

Відповідно до ст. 18 Господарського кодексу України органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необґрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності, чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством.

З метою забезпечення національної безпеки, оборони чи інших загальносуспільних інтересів винятки з цього правила можуть встановлюватись лише Законом.

При цьому ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» дозволяє суб’єктам господарювання різних форм власності здійснювати господарську діяльність з виготовлення бланків документів суворої звітності за наявності ліцензії Мінфіну.

Тому, запровадження обмежень Указом, яким введено в дію рішення РНБО, суперечить нормам Господарського кодексу України, оскільки Указ за правовою природою є підзаконним нормативно-правовим актом. 

Крім того, виключно органи Антимонопольного комітету України, згідно зі ст. 48 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», можуть приймати рішення про визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку.

3. Вимога РНБО щодо передачі підприємств поліграфічної промисловості з одночасним переданням функцій Держзнака Мінфіну України до НБУ суперечать ЗУ «Про Національний банк України», ЗУ «Про захист економічної конкуренції».

3.1. Статтею 99 Конституції України передбачено, що основною функцією центрального банку держави - Національного банку України, є забезпечення стабільності грошової одиниці.

Відповідно до ЗУ «Про Національний банк України» НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Функції НБУ України встановлені в ст. 7 Закону, перелік яких є вичерпним, а тому віднесення до функцій НБУ України функцій Держзнаку, перелічених в
п. п. 1 п. 3 рішення РНБО, є порушенням норм Конституції України, ЗУ «Про Національний банк України».

Доповнення функцій НБУ України, викладених в рішенні, може мати місце тільки у випадку внесення змін до ЗУ «Про Національний банк України», тільки відповідним Законом, прийнятим ВРУ, і ні в якому випадку не вищеозначеним рішенням РНБОУ.

3.2. Згідно з ст. 5. ЗУ «Про Національний банк України» встановлено, що одержання прибутку не є метою діяльності НБУ, а пункт 3
частини першої ст. 71 вищевказаного Закону забороняє здійснювати Національному банку торговельну, виробничу, страхову та іншу діяльність, яка не відповідає функціям НБУ.

3.3. Рішення про передачу ДП «ПК «Україна» до системи НБУ суперечить статті 22 ЗУ «Про Національний банк України», відповідно до якої до системи НБУ входять центральний апарат, філії (територіальні управління), розрахункові палати, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади й інші структурні одиниці і підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку.

3.4. Викладене в рішенні доручення КМУ та НБУ до 01.02.2009 р. розробити і затвердити нові форми бланків суворої звітності, забезпечити їх виготовлення та обіг з 01.09.2009 р. суперечить нормам п. 2 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою КМУ від 23 квітня 2003 р. № 567, тому як зразки марок розробляються Мінфіном разом з ДПА, СБУ, МВС та Мін'юстом.

 

4. Антиконкурентні дії Президента та РНБОУ.

Доручення РНБОУ, надані КМУ та НБУ, свідчать про антиконкурентні дії органів влади.

Так, відповідно до ст. 15 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними діями органів влади є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Крім того, частиною 2 ст. 15 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними діями органів влади визнаються:

- встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів;

- будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб'єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;

- надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

- дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

Частиною 3 ст. 15 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

5. Порушення порядку оприлюднення Указу та рішення та незаконне присвоєння грифу «таємно».

Відповідно до статті 57 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов'язки.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Указ не був оприлюднений в порушення Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10 червня 1997 року № 503/97.

Згідно із пунктом 1 цього Указу акти Президента України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях.

Нормативно-правові акти ВРУ і Президента України набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

Акти з обмежувальними грифами офіційно оприлюднюються шляхом надіслання відповідним державним органам та органам місцевого самоврядування і доведення ними до відома підприємств, установ, організацій та осіб, на яких поширюється їх чинність.

Оскільки дія Указу Президента України поширюється на суспільні правовідносини та зачіпає права за законні інтереси необмеженого кола господарюючих суб’єктів та фізичних осіб Указ Президента від 18.11.2008 р. повинен був бути обов’язково оприлюднений.

Незаконними діями також є присвоєння оскаржуваному Указу обмежувального грифу «таємно», що є грубим порушенням статті 30 Закону України «Про інформацію» та статей 8, 15 Закону України «Про державну таємницю».

Так, статтею 30 Закону України «Про інформацію» встановлено, що до таємної інформації належить інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом державну таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі.

Статя 8 Закону України «Про державну таємницю» визначає інформацію, яка може бути віднесена до державної таємниці у сфері оборони, економіки, науки і техніки, у сфері зовнішніх відносин, у сфері державної безпеки та охорони правопорядку, серед якої інформація, викладена в рішенні РНБОУ від 07.11.2008 р. «Про заходи щодо удосконалення державного контролю у сфері виготовлення бланків цінних паперів і документів суворої звітності, розроблення та виробництва голографічних захисних елементів документів і деяких видів товарів в Україні», не підпадає під критерії, визначені цим Законом.

Більш того, статтею 15 Закону України «Про державну таємницю» заборонено надавати грифи секретності, передбачені цим Законом, матеріальним носіям іншої таємної інформації, яка не становить державної таємниці, або конфіденційної інформації.

Відомості, що становлять державну таємницю зібрані у Зводі, затвердженому наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 р. №440.

Таким чином, присвоєння обмежувального грифу оскаржуваному Указу є грубим порушенням норм вищевказаних законів і здійснене з єдиною метою: обмежити доступ спільноти до вчинених протиправних дій.

6. Порушення статті 106 Конституції України.

Указ Президента введено в дію статтею 107 Конституції України, яка передбачає те, що Президент України є Головою РНБО, а також те, рішення РНБО вводяться в дію Указами Президента.

Однак, при підписанні Указу було порушено статтю 106 Конституції України, яка передбачає те, що, якщо акт (Указ) Президента виданий ним в межах повноважень передбачених пунктом 18 статті 106 Конституції України, тобто виданий Президентом як Головою РНБО, то такий акт (Указ) вимагає обов’язкового скріплення підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання.

7. Перевищення владних повноважень Президентом та нехтування Конституцією України.

З прийняттям Указу має місце перевищення владних повноважень Президентом України та самовільне привласнення повноважень органу законодавчої влади. Адже, статтею 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України.

Також, прийнятим Указом створена реальна загроза порушення економічної безпеки держави та законодавчих засад здійснення діяльності господарюючих суб’єктів.

Забезпечення економічної безпеки України згідно з ст. 17 Конституції України є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Указом порушені численні положення Конституції України, яка є Основним законом України. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст.8 Конституції).

З огляду на вищезазначене, є очевидними ознаки протиправності та незаконності дій Президента України та прийнятого Указу.

Відповідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконання рішення РНБО неодмінно призведе до порушення планової роботи Міністерств та відомств, державних підприємств, своєчасного забезпечення державних органів бланками документів суворого обліку, створення штучних перепон у забезпеченні громадян України паспортами для виїзду за кордон напередодні свят, непоступленням коштів акцизного збору до державного бюджету України та нанесенням державі збитків в особливо великих розмірах.