Депутатська діяльність

14.11.2008 | Лідеру Партії регіонів ЯНУКОВИЧУ В.Ф.

Вельмишановний Вікторе Федоровичу!

Мені стало відомо, що на Вашу адресу надійшов лист підписаний членами правління громадської організаці «Інститут економіко-правових проблем «Республіка», у якому вони грубо перекручуючи факти виклали своє бачення ситуації у сподіванні Вашими руками вирішити свою проблему. Крім того, до Вас особисто з проханням їх захистити з листом звернувся О. Мороз.

Доповідаю, що приміщення під організацію депутатської приймальні по вул. Горького, 12 Б було виділено мені відповідно з рішенням IV сесії Київської міської ради V скликання від 14.06.2007 № 785/1446, яке відповідно до Закону України «Про статус народного депутата», статті 759 Цивільного кодексу України, частини п'ятої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», рішення Київради від 28.09.06 № 34/91 «Про затвердження Порядку передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду, Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, Типового договору про оренду майна територіальної громади міста Києва», а також враховуючи протокол постійної комісії Київради з питань власності від 18.04.07 № 25.

У своєму листі члени правління, вказуючи на певні порушення законодавства, можливо мають на увазі ст. 118 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" щодо передачі в оренду приміщень виключно на конкурсних засадах. Але, норма цього Закону не стосується забезпечення діяльності народних депутатів України. Передача в оренду для здійснення діяльності (мається на увазі - комерційної, тощо) та забезпечення умов для виконання депутатських повноважень абсолютно різні речі.

Отже, Закон "Про статус народного депутата України" твердить про пряму дію, а в разі невиконання: ст. 28, п. 5, абзац четвертий... "керівник органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, до якого письмово звернувся народний депутат щодо виділення йому службового приміщення, несе відповідальність за неналежне виконання цього Закону по створенню умов для здійснення повноважень народного депутата".

Як вказано у листі, «... Київрада зробила те, на що не відважувався навіть режим Леоніда Кучми, а саме: невмотивовано 14 червня 2007 р. рішенням № 789/1450 розірвала договір оренди із Інститутом «Республіка»...»

Зазначу, що договір оренди із Інститутом «Республіка» укладала не Київрада, а КП «Київжитлоспецексплуатація», як орган місцевого самоврядування в господарському віданні та в оперативному управлінні якого перебуває майно територіальної громади м. Києва, а отже не Київрада цей договір розривала.

Справа у тому, що ТЕРМІН ДІЇ договору оренди між КП «Київжитлоспецексплуатація» та Інститутом «Республіка» ЗАКІНЧИВСЯ 25 ЖОВТНЯ 2006 РОКУ. Саме з цієї дати Інститут «Республіка» дійсно мав право продовжити дію договору відповідно із діючим законодавством, але протягом 10 місяців, аж до 14 червня 2007 року НІЯКИХ ДІЙ у цьому напрямку не вчиняв.

Тепер, що стосується судової тяганини із Інститутом «Республіка»

Строк дії договору оренди з громадською організацією «Інститут економіко-соціальних проблем «Республіка» закінчився, однак, орендар, у порушення умов договору та вимог чинного законодавства, не звільнив орендоване майно та продовжує ним користуватися.

Орендодавець, а саме комунальне підприємство «Київжитлоспец­експлуатація» звернувся у господарський суд міста Києва з позовом до громадської організації «Інститут економіко-соціальних проблем «Республіка». Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.10.2007 № 2/327 позов КП «Київжитлоспецексплуатація» до Громадської організації «Інститут економіко-соціальних проблем «Республіка» про виселення та повернення нежилого приміщення в будинку № 12 літ. Б на вул. Горького у м. Києві задоволено.

Наказ Господарського суду м. Києва від 20.11.2007 № 2/327 про виселення ГО «Інститут економіко-соціальних проблем «Республіка» з нежилого приміщення в будинку № 12 літ. Б на вул. Горького був направлений для примусового виконання до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2007 № 2/327 ГО «Інститут економіко-соціальних проблем «Республіка» було відновлено строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2007 № 2/327 та прийнято апеляційну скаргу до розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2007 № 2/327 рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2007 № 2/327 залишено без змін, а апеляційна скарга Громадської організації "Інститут економіко-соціальних проблем «Республіка» - без задоволення.

Незважаючи на судові рішення, громадська організація «Інститут економіко-соціальних проблем «Республіка» не звільняє приміщення, а Чимерис В.В. уживає будь яких заходів для того, щоб залишити приміщення за собою.

Дійшло навіть до прямих погроз на мою адресу, про що до Генеральної прокуратури України було направлене відповідне депутатське звернення

(копія додається).

Таким чином всі підстави для виселення ГО «Інститут економіко-соціальних проблем «Республіка» у наявності.

Але, не зважаючи на те, що минуло вже достатньо часу з дати прийняття останньої постанови Київського апеляційного господарського суду, ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві вперто не бажала уживати дій щодо виконання рішення господарського суду м. Києва від 23.10.2007 № 2/327 та відповідного наказу господарського суду міста Києва № 2/327 від 20.11.07 «Про примусове виконання рішення господарського суду міста Києва № 2/327 від 23.10.2007 про виселення громадської організації «Інститут економіко-соціальних проблем «Республіка».

Більше того, як мені стало відомо, державний виконавець Півторацький С.О., замість того, щоб виконати рішення суду про примусове виселення громадської організації «Інститут економіко-соціальних проблем «Республіка» з займаного приміщення, всіляко ухилявся від виконання своїх обов'язків, мотивуючи свої дії тим, що, начебто, не маючи інформації про постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2007 № 2/327 та, відповідно, керуючись положеннями статті 40-1 Закону України «Про виконавче провадження», наказ від 20.11.2007 № 2/327 повернув до Господарського суду м. Києва без виконання.

При цьому КП «Житлокомунспецексплуатація» про повернення ВДВС
Голосіївського РУЮ виконавчого документа до суду поінформовано не було, що є
порушенням чинного законодавства, а інформацію про причини зволікання з
виконанням виконавчого рішення представники КП

«Житлокомунспецексплуатація» отримали лише 01.02.2008 лише з особистої зустрічі з керівником ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві.

Наголошу, що до господарського суду м. Києва наказ від 20.11.2007 № 2/327 не повертався, а справа № 2/327 вже давно зберігалася в архіві.

Аналізуючи такі дії державного виконавця Півторацького С.О., а також ту «наполегливість» з якою Чемерис В.В. вимагав від мене відмови від приміщення, з певним ступенем вірогідності можна зробити припущення, що могла мати місце злочинна змова між Чемерисом В.В. та Півторацьким С.О.

Нарешті, після того як, реагуючи на моє звернення (копія додається), у справу втрутився Міністр юстиції України і до ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві надійшли копія рішення суду про примусове виселення громадської організації «Інститут економіко-соціальних проблем «Республіка» з займаного приміщення, постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2007 № 2/327 та відповідний наказ господарського суду міста Києва № 2/327 від 20.11.07 «Про примусове виконання рішення господарського суду міста Києва № 2/327 від 23.10.2007 про виселення громадської організації «Інститут економіко-соціальних проблем «Республіка» на 2 квітня 2008 року, призначено примусове виселення громадської організації «Інститут економіко-соціальних проблем «Республіка» з незаконно займаного приміщення.

З огляду на вищевикладене:

1. Я не маю морального права відмовлятися від того приміщення, яке, зазначу, без ЖОДНОГО МОГО ВТРУЧАННЯ, було надано мені. Я його не вибирав, я не просив, щоб мені надали САМЕ ЦЕ приміщення. Я лише направив листа до Київради з проханням розглянути можливість виділення мені приміщення під організацію депутатської приймальної.

2. Вважаю, що відкриття громадської приймальної зіграє тільки на підняття іміджу Партії регіонів у місті Києві.

2. Невиконання рішення судів відповідно із ст. 124 Конституції України тягне за собою кримінальну відповідальність, в даному випадку - особисто п. Чемериса.

2. Працюючи в МВС України я був безпосереднім учасником подій 2000
року, коли бойовики Чемериса штурмували Адміністрацію Президента України,
групо порушуючи законодавство. Але Чемерису тоді вдалося уникнути
кримінальної відповідальності через заступництво Соціалістичної партії України.

Саме через події 2000 року я особисто знайомий з п. Чимерисом та добре пам'ятаю ті погрози та закидання камінням співробітників міліції, які несли службу з охорони громадського порядку на вулицях Інститутській, Лютеранський, Банківській та Шовковичній.

3. У 2003 році Указом Президента України Кучми Л.Д. мені були присвоєні звання генерал-майора та генерал-лейтенанта міліції, а пан Чемерис став одним із організаторів злочинної організації «Україна без Кучми», наслідки підривної діяльності якої відчуває на собі сьогодні весь український народ.

4. Як народний депутат України я завжди буду діяти тільки в межах наданих мені повноважень, чинного законодавства та Конституції України та не піддамся тиску авантюристів, яких підтримує Соцпартія України та особисто Олександр Мороз.

Шановний Вікторе Федоровичу, я у своїх діях ні за яких обставин не буду підтримувати організаторів незаконної підривної акції «Україна без Кучми», які нас із Вами віднесли до людей другого сорту, обізвали «представниками старої ЗЛОЧИННОЇ влади», проти нас із Вами порушували кримінальні справи та обливали брудом, а сьогодні ці перевертні плазуючи випрошують захисту та підтримки у Лідера Партії регіонів.

Копії документів додаються. 

Маю честь, з повагою  В. Грицак